Головна | Реєстрація | Вхід | RSSВівторок, 19.02.2019, 05:53

Зміївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 26
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2016 » Травень » 27 » Стаття
12:45
Стаття

Невимовне горе, непоправна втрата

        Немає більшого горя в житті людини, ніж втратити свою дитину. Свою кровинку, втіху і радість, гордість і красу. А на схилі літ – свою надію та опору. Як це страшно  хоронити своїх дітей, адже має бути навпаки. Нехай заступить усіх нас Господь від такого горя.

          Не оминуло це лихо сім’ю Смільницького Ярослава та Галини зі Зміївки. Одна лише мить – і більше немає їхнього сина Андрія, двадцятидев’ятилітнього юнака, військовослужбовця, старшого солдата 90-го окремого аеромобільного десантного батальйону імені Героя України Івана Зубка.

          Він загинув в зоні АТО, виконуючи чоловічий обов’язок громадянина нашої держави. Обов’язок перед народом українським, перед Батьківщиною. А до повернення додому залишалося зовсім небагато, 14 днів. Цього  не сталося. Чи так судилося? Чи, може, тільки зло керує цим світом? Ненаситна спрага до багатства? Воля не до красивого життя, а до володіння усім і усіма? Від злих думок і дій, від того злощасного пострілу  серед травневого буяння розмаїття квітів і трав та ранкового співу солов’їв  обірвалося молоде життя Андрія Ярославовича Смільницького і пішло у засвіт. Чому ж ти, зозуле, йому так мало накувала ? Чому ж ви, гаранти і керманичі, не можете примиритися досі? І у вас є діти. Це їм ми даємо життя, заради них і самі живемо.

           Уже вдруге хоронить солдата Зміївка. Одна трагедія – напередодні свята Знань – першого вересня. Друга – перед Останнім дзвоником і випускним. Страшним вихором увірвалися в село і в родини звістки про смерть синів. Немає більше серед нас Ігоря Дебріна, воїна Національної гвардії. Не буде і Андрія Смільницького.

       Важко односельцям, родинам. А батькам з таким горем треба жити. Жити серед веселого дитячого сміху. Одна мама завідує дитячим садочком, друга мама дбає про чистоту і затишок у школі. Об’єднала їх смерть синів, яких вони тепер бачать тільки у спогадах  і снах.

           Зростав Андрій Смільницький в родині, де свято  шанують українські звичаї, традиції, обряди, де дотримуються законів церкви.  Ще школярем Андрійко, так люб’язно називали його тато і мама, сестрички Ганнуся, Тетянка, Іринка, дідусі, бабусі, був паламарем при церкві Святого Архистратига Михаїла. В цій родині з діда-прадіда співають  українські пісні, носять вишиванку, шанують пам'ять про предків, від яких багато дізналися онуки про минуле: війну, переселення, життя в колгоспі.

            Для  вчителів, однокласників, працівників та учнів Зміївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Андрій залишиться в пам’яті доброю людиною. А був він скромним, відповідальним, мав власну думку, умів відстояти свою позицію. Захоплювався малюванням, гарно декламував, приваблював красивим голосом і давав, як то кажуть,  себе любити.

           Таким запам’ятають його односельці: молодим, привітним, спокійним, завжди усміхненим, сповненим бажання жити, творити, радіти, любити…

        Добра пам'ять про тебе,  Андрію, на всі роки. Слава тобі, наш воїне ! Земля тобі пухом! Царство небесне і вічна пам'ять!

                                                                  Трудовий та учнівський колективи школи

 

Категорія: Загальні новини | Переглядів: 150 | Додав: lia_1973 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Травень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
...
...
Друзі сайту
  • Create a free website
  • uCoz Community
  • uCoz Textbook
  • Video Tutorials
  • Official Templates Store
  • Best Websites Examples

  • Copyright MyCorp © 2019
    Безкоштовний хостинг uCoz